Дурень у Москвi

Чи по дибільному я виглядаю знову
 і вроді підарку на голову я не вдягав,
а всі сміються бля й регочуть,
що воно за люди?
іду собі нормально в кирзачах
і ласти за спиною що купив в універсамі
і фУфан аж блищить, відглажений ще вчора лічно мною...
Що за регіт, що за кляті воплі ?
А ще Москвою, столицею Росії кличуть всі оцеє місто,
що срамотою тхне, розпустою й не свіжим пивом.
Що я тут шукаю?
Послала мати з ранку раннього за хлібом,
а ласти принесу я і скажу їй:
«Здрасте! Був у столиці, там нема нічого
і всі там дУрні безсоромні і галіфе уже давно не носять.
А щоб не відчувати себе лОхом з дерєвні – купив собі труси від Дольче,
що з Габаною на пару роблять, майку Лев і Страус,
що разом недалекі називають Левіс
і джинсУ від Прада, чи то від прадіда,
чи то його невдаху мати так назвала.
А ласти – то на здачу, щоб в ставок пірнати літом.
Так що одівся як Белучі із Де Ніро в отому фільмі,
де стрілянина не вщуха до ранку.
Буду модним, фешн бой, як кажуть там дівчата переповнені гламуром.
Хай всі заздрять, коли в трусах від Долче вийду я у двір,
хвалитись торсом, що аж пре здоров’ям.
І буду я тепер для всіх кумір.
Мажором будуть називати, хай,
від того тільки позитив в душі та буря в штАнях.
Мої всі дІвки, весь світ переді мною став навколішки й кричить:
«Боже, невже це він? Так він же наш кумір!».
А я мовчати буду, тільки посміхаючись видаватиму як це кайфово.
Скажу їм тільки: «Міру мір! Ауфідерзейн, а тобто – будь здорово!».