Давай залишимо у спокій
Дим і правди попіл,
Давай не будемо чипати
Тверді металеві грати.
Просто залишимо все як є -
Воно нам з нікуди постає.
Давай перекинем на плечі долі
Те, що не змогли зберігти ми з тобою.
Тепер вже немає сенсу жити...
Любити, журити... Навколо ходити
Не треба! У неба спитаємо дозволу жити -
Невже так ще можна? Ми будем любити?
Сьогодні, я знаю, ти тут. Ти ще є.
Коли ж запалила ти щастя моє,
Воно відгукнулось, просило у неба
Того, чого зараз нам більше не треба.
Та тільки так хочеться просто сказати,
Щоб ти не пішла, не поставила грати
Між нами. З синами своїми ще будеш радіти -
Живи! Те ще можеш! Ти зможеш прожити!
Я буду молитись, щоб ти ще раділа,
Щоб доля на щастя нас благословила.
Хоч як би тобі дотепер не було -
Згадай: майже рік ще і все б забуло.
Та тільки не можу без тебе прожити,
Тому прощавай. Я буду любити.
I will love
© Copyright: Олег Очеретяный, 2009
Свидетельство о публикации №109042503446
Свидетельство о публикации №109042503446
Рецензии
Ааааа!!! и ты тоже теперь здесь))) стихотворение на нашем любимом языке и на нашу любимую тему! Умничка!
Ри На 25.04.2009 23:04 • Заявить о нарушении
Ри На 25.04.2009 23:04 • Заявить о нарушении