Мені раптом так холодно стало,
Десь повз мене минає життя.
Оповита туманом, самотня,
Дощ сховає мої почуття.
А так хочется просто покою,
Теплу руку й краечок тепла.
Та вкради ж мене з тої безодні!
Дай надію, даруй своїх чар!...
Певно доля задумала кару,
Стану світла й тиха мов тінь.
Карі очі вже майже прозорі,
Чи від сліз, чи від браку твоїх...
Лiрична...
© Copyright: Мария Баранчук, 2009
Свидетельство о публикации №109042401391
Свидетельство о публикации №109042401391
Рецензии