(Дiалог душi i духа)
Система часу перетворює людей
В бездумні механізми руху,
Бракує їм святого духу.
I як люблю я цю дiвчину:
Святого духу нам не треба,
Злетiти можна й так до неба,-
Забуть про час, хоч на хвилину...
Свідомість поступово відмирає
І пам"ять про історію стирає,
Розум світлий відбирає.
Iсторiю ми пишем разом,
Де кожен день - листок роману,
Всього того, що було з нами
I покривається туманом.
Для створення шалених відчуттів,
Низьких інстинктів-
Як тварини, вони нестримні.
I бог кохав свою богиню,
Не так як зараз… Кохав щиро,
I в цьому вiн завжди був смiлим,
I мав великую родину.
У бажаннях творити все,
Що подають їм мрії,
Жінки розпутні, як повії.
Лiтають десь i мої мрiї,
А тут дiвча стоїть хороше,
Про щось говорить… O, мiй боже,-
Розпутнiй я, як тi повiї.
Система часу
© Copyright: Аркадий Ильчук, 2009
Свидетельство о публикации №109042306172
Свидетельство о публикации №109042306172
Рецензии