Я не прошу твого кохання,
Я лиш цілую твої руки
І в час хвилинного мовчання
Я так боюсь годин розлуки
Я пропадаю. Все даремно,
Твої слова лиш мене гріють.
Ти посміхнись. Мені приємно
Коли дві щічки червоніють.
Я так люблю твої долоні
І сміх любить не перестану,
Хоча в твоєму я полоні,
Та вириватися не стану
Я буду жити. Без надії,
Без віри в щастя і без змісту
І кожен день, коли стемніє
Один гулятиму по місту
І щось шукатиму. Не знаю
Знайду чи ні, та все ж з юрбою
В пивнім тумані поблукаю,
Як завжди вкриюся ганьбою
Як завжди прийду я додому
Смертельно п’яний і в дурмані
Між стін Гоморри і Содому
Вірші писатиму коханій
Та зараз я в тобі літаю
Не довго зовсім, до світання
І все шепчу: тебе кохаю
Хоч не прошу твого кохання
Я не прошу твого кохання
© Copyright: Теодор Тополев, 2009
Свидетельство о публикации №109042202520
Свидетельство о публикации №109042202520
Рецензии