нарис про л1карню

я знову тут - ходжу сюди вже вкотре:
обличчя ті ж, що вчора, що колись.
безкрає море смутку, біла вись
склепіння над людьми... підотре
щось на підлозі санітарка тихо -
сліди від сліз чи ніг осінній бруд?
схиливсь під стінками в покорі люд -
спинився час. немов рукою лихо
всевладним жестом зупинило мить.
згасає, мов життя, надії свічка...
усю твою історію - у пічку:
не маєш картки, значить - не болить
тебе нічого. вже. не маєш права.
хоч ходиш, мов по лезу, через біль.
мабуть, в системі завелася міль...
замкнулось коло. онде переправа:
всього два кроки - там, де інший світ,
маршрутом восьмим повняться здорові.
а я сюди - на досліди чергові -
прийду не раз, поки зів’яне квіт...


Рецензии