ознака сили
Не залишай мене, бо я боюсь."
(С) Анна Данканич
усе написане тобою - пережите:
й недобрі сни, і довгий важкий вечір...
і я, здавалось, наче оповита
в сорочку білу... зовсім недоречі
серед самотності й буденного остраху
я, раптом, втратила святе бажання жити.
і кожен день на божевілля плаху
несла я душу... спомини розмито...
я пам’ятаю тільки, що минуле
було яскравим, сповненим надії -
в майбутнє стежку наче я забула:
блищали від безсилля довгі вії...
отак жила. верталася додому,
ковтала ліки, мучила близьких...
боялась снів... нервова перевтома
водила розум по стежках слизьких.
один невірний крок - і божевільня.
молилась і молюсь тепер щоднини -
я хочу жити. хочу бути вільна!
самотності закінчились хвилини...
любов - єдині ліки й порятунок
від розпачу й щоденної могили.
зміни себе! зроби собі дарунок:
повір у себе! це - ознака сили.
Свидетельство о публикации №109042102814