ножами виріжу твоє ім’я на скелі,
твоє обличчя виліплю з піску -
і мов пісок, закоханий в пустелю,
люби мене - гарячу і крихку.
ніщо не вічне: непохитний базис
хитається від нашого мовчання...
створи в мені прекрасний наш оазис,
благословенний Таїнством Вінчання!
ніщо не вічне в світі, крім Любові:
усе крихке. вона ж - єдина стала.
народжену із ніжності і болю
тобі надвечір я подарувала...
крихк1сть
© Copyright: Мирослава Данканич, 2009
Свидетельство о публикации №109042102799
Свидетельство о публикации №109042102799
Рецензии