най-най!
я серце винесу за дужки -
й рівняння з дивним невідомим
я вирішу життям свідомим.
коли писатиму найрідше -
ти знай: люблю тебе найбільше:
тоді, коли усі поснули,
вертаюсь в наше я минуле.
коли забудеться найгірше,
мені зостануть мої вірші -
камінням ляжуть край дороги,
болітимуть, як хворі ноги...
Свидетельство о публикации №109042101861