Письмо

/ Малограммотные  пробы  родного  языка /          


Вы  пытаете  учасно,
як, мов, тут  мы  живемо?
Вiдповiдую - прекрасно!
Наспроть  вiтра  гребемо.

Щоб  яснii  була  розмова
про  життя  та  наш  уклад,
памьятайте – у  Крылова
iе " Лисa  i  виноград ".

Баче  оком  рудохвiстка,
ось  на  гилочках  висять
отакi  приемнi  кiстки,
та  не  може  iх  дiстать.

Так  i  мы  живем  сегоднi:
на  базарi  iе  усе,
та  кошель  такий  у  Тонi,
що  " нiяк  не  донесе".

Як  затiе  борщ  готовить,
aж  замлiе  голова!
Там  увесь  базарь  у  Тонi,
I  чого  там  не  бува!

Та  не  як-небудь  потрошку,
a  вiд  пуза  хочь  бери:
пiв  капустки, двi  картошки,
та  олii  каплiв  три.

Пiв  цебулины  порiже,
морквы  з  дулю  покладе,
та  водою  верха  нижче
все  те  разом  розведе.

I  такий  тодi  борщака
задимитця  на  столi,
що  вiд  радощi  заплакать
залышаетця  менi.

Я  беру  чiмалу  ложку,
жiнку, ясно, похвалю,
та  до  вечера  кортошку
у  тарiльцi  сам  ловлю.

В  цьому  iе  така  порада –
я  ж  рыбак, а  тут, дивись,
в  дому  йiхати  не  надо,
все  у  хатi! Ото  жисть!

Раз  зайшов  у  нашу  лавку,
захотiв  штанцi  купить,
тiльке  грiш  моiх  на  латку
там  дiстало  причепить.

Кожин  день  пiсля  роботы 
телебачiння  дивлюсь,
та  реклами  аж  до рвоты
i  наiмся  i  напьюсь.

Там  усе  богатi  плачуть.
Як  не  плакать, кажу я,
воны  ж  нашого  не  бачуть
наiкращого  життя!

Нi  базарю, нi  купонiв,
нi  черед  за  ковбасой.
Та  й  авоськи, як  у  Тонi,
там  нема  само  собой.

У  чередi  не  погавкать,
Бо  черед  у  iх  нема.
Як  же  iм  там  не  заплакать,
то  ж  не  жисть – одна  сума!

Вы  пытаете  учасно 
як, мов, тут  мы  живемо?
Вiдповiдую - прекрасно!
Все  iде  собi  само.