брунька

Рия Аллер
Дотиком сонця торкає весна...
Це як твої вуста... як твої солодкі вуста.
Недарма метелики товчуть повітря навколо...
Це – коло. Чарівне коло, де в центрі ти...
Мости побудовано...
Якщо встати навшпиньки,
Торкаюсь небес.
Тих, повних незнанних чудес,
Весною омріяних.
Моє левеня тане
Під дотиком пальців.
Колись мене нарешті не стане...
Лиш ми реальні.
Тотально реальні.
Я буду тільки частиною тебе.
Просто неба
Житиму.
Це танець душі,
Моєї, весняно світлої...
Напиши, замалюй...
Мій мисливець...
Вполюй...
Пухнасте повітря...
Вітер пахне тобою...
Я сама роблюся весною.
Я лечу.
Я так бачу і чую.
Лише спалахом крил
Метеликів
І бруньками.
За бажанням незнаних сил
Ми – брунька.
Давай цвісти?..


© Copyright: Рия Аллер, 2009
Свидетельство о публикации №109041703079
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Рия Аллер
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Рия Аллер