Я засинала просто неба –
Під тиском смуг старих шпалер.
Борони мене! Що я без тебе?!
Те, що було – не те, що тепер..
Наче свічки налякане плам’я
Бунтом вітру чи бризкам води, -
Звід долонь - горожею стане.
Борони мене лиш! Борони..
Я пальцями розкроюю хмари,
Щоб ковтнути очима зірки, -
Борони від їх гострих поранень,
І від опіків їх – борони!!
Не під владою часу горіння,
Я сама вироблю парафін, -
Борони наше плам’ячко, рідний,
І мене, разом з тим, борони..
Борони мене! укр
© Copyright: Лорна Лорна, 2009
Свидетельство о публикации №109041601156
Свидетельство о публикации №109041601156
Рецензии