Забуто дорогу
До твого порогу,
І відчай сильніше,
Чим далі – тим більше.
Немає бажання,
Кажу: “Це в останнє”,
Та все ж з кожним словом
Не менше любові.
Я йду один,
І сльози на очах.
Не зрозумів,
Коли і хто почав.
Я йду один,
Подалі від зірок,
І так завжди,
Та я не зменшу крок.
Іще серце б’ється,
Та скоро зірветься.
Тебе не шукаю,
Одного бажаю –
За декілька кроків
Позбутись усього.
Нічого не зробиш,
Любов, як хвороба.
Ніяк не забути,
Не знаю, як бути.
Де відповідь взяти?
У кого спитати?
Та звісно не в тебе,
Та і не у себе.
Болюче кохання,
Іду навмання я.
Я йду один
© Copyright: Василий Колесниченко, 2009
Свидетельство о публикации №109041506923
Свидетельство о публикации №109041506923
Рецензии