Вiзьми що заманеться - я не проти
Бо ми удвох неначе вже чужі.
Залиш мені лише мої турботи
Про рани на скриваленій душі.
Ти швидко охолола до тих вІршів,
Що я їх водоспадом виливав
Усе життя. Та років п'ять чи більше
Тебе кохав... Й писати забував!...
Візьми що заманеться - я не проти!
Кохання, друзів, пам'ять... Та вірші
Залиш мені, як всі мої турботи
Про рани на скривавленій душі.
Ми відіграли гідно цю виставу
Я навіть залишу собі білет.
Та за лаштунками згадав - не мав я права
Забути, що колись я був поєт.
А ти пішла. Минуло вже чимало...
Мабудь десь рік. Чи сам собі брешу...
Мені без тебе веселіш не стало,
Але я знову вірю і пишу.
Візьми що заманеться - я не проти,
Знайди себе увісні і наяву.
Залиш мені лише мої турботи
Про те, що знову... Знову я ЖИВУ!
2009
Свидетельство о публикации №109041504251