Ми є діти нового століття,
Ми далекі тепер від природи.
Ми тіла поміняли навіки,
Наші душі нової породи.
Техногенний процес закрутився,
Як фабричних клепає ляльок.
І для нас інший бог засвітився -
Злі учені з томами казок.
А тіла наші з пластику, сталі,
Всередині душа електронна,
Ми тісно разом строєм стали,
І наша міць довік незломна.
Покоління науки, прогресу,
Ми не маємо жодних емоцій.
І ковтаєм таблетки від стресу,
Між собою жага побороться.
Без почуттів кохання зростає,
Бо рахуєм сумісності версій.
Поміж нами щастя згорає...
Ми лиш діти, ми жертви диверсій.
(14.04.2009 - переклад "Мы дети ХХІ-го века")
Дiти ХХI-го столiття
© Copyright: Женя Раков, 2009
Свидетельство о публикации №109041503669
Свидетельство о публикации №109041503669
Рецензии