Життя - то примха,
Щастя - то марА,
Що щезне вмить,
Як тiльки сонце
Гарячим променем
Торкнеться небосхила.
Кохання - звичка,
Що вп"ялася в серце,
Немов заноза:
І носити важко,
І вирвати несила,
Бо лишає глибоку рану,
Що не заростає.
Ти зрозумій,
Своим тяжким коханням
Ти сам штовхнув мене
В чужі обійми.
Ти знищив все,-
Тепер ти знову хочеш,
Щоб я була твоєю?!
Твоє кохання
Голосу не мало,
Було німе, коли хотіла чути,
Було глухе, коли я говорила,
Було сліпе, і сліз не роздивилось...
Червоне й чорне:
Вперше и востаннє...
Я вперше зрадила,
Востанне повернулась;
Я повернулась, щоб сказати: "Годі!
Я буду жити, як сама захочу!"
Я повернулась, щоб сказати: "Досить!
За зраду ти мени не дорікай!
Коли у чашу ллють багато дьогтю,-
То він колись плескає через край!"
Життя - то...
© Copyright: Алиева Лэйла, 2009
Свидетельство о публикации №109041503280
Свидетельство о публикации №109041503280
Рецензии