Днепровский поставец - укр

Дніпровський поставець.

                І.

Цей острів дніпровський, на берег схожий,
берегом бути хоче. Я відчув це одразу, торкнувшись ранком
до нього носом човна. -  Так  сходів на ганку
самотньої хати торкається перехожий
миском свого чобота - “А чи живуть тут люди?” - 
Ач, таки живуть, бо хитнулась фіранка,
а за нею школярик,  -  малює місто, що буде
на цім місці колись, і назвуть його  Кіндрат`ополь,
бо діда, що хату поставив, звали Кіндратом.
А з хати дідової зроблять  некрополь
на втіху історикам і місцевим аристократам.

Що ж, в світі людей все це можливо.
А як бути острову, що не знає літер,
і не може скласти листа з проханням тужливим
зробити його берегом? Листа б вже відніс вітер
туди, куди треба. І ріка, помінявши  русло,
приєднала б острів до горбів цих чарівних
з хатами і церквою. І життя б тут загусло,
і оцей горбочок, вже як рівний між рівних,
ніс би не тільки рибалок, а й їхніх донь і онучок,
а, часом, і автомобіля, що виїхав би на кручу,
і з нього б вийшла людина, в усім світі відома,
і  сказала б неголосно: “Нарешті,  я вдома”.   
               
                ІІ.

Ніхто, здається, тут ще не орав.
Гнізд вороння нема на осокорі.
І пропливає мовчки пароплав
вздовж диких придніпровських територій.
Мій син, не дуже здатний до словес,
сказав колись:  -  Яка тут, батя, тиша!
А я цигарку з назвою “Експрес”
дістав, і затягнувся, і облишив
без відповіді ті  його слова,
але запам’ятав їх, бо самому
ця мить, така незаймано нова,
була не так відкрита, як малому.
Ця мить нова, легка дніпровська мить...
Де вже вона? А серце все щемить.    

                ІІІ.

У кожного є місце на Землі,
де можна вільно спілкуватись з часом,
де долі друзів, наче кораблі,
пливуть собі, хрипким нечутним басом
зітхаючи. Працюють двигуни,
і бігають механіки проворні,
невидимі. І поршнів джигуни
тримають тиск у глибині моторній.
Ця темна і прозора глибина  - 
співзвучних душ нестрашна таїна.
   
                2000.