Відчиняти чужі двері завжди важко
Все стає легко коли з порогу вдихаю твій аромат
Я змішуюсь з ментоловим димом, з твоїми парфумами,
з музикою що тремтить у повітрі
Левітуючи необережно зачіпаю, плутаюсь у твоїх думках,
що зависли літніми павутинками, куйовджу твоє волосся,
зношу твій щойно відремонтований дах
хапаю за руку і різко вверх
без розбігу і плавного зльоту
лиш так! інакше не треба,
інакше кожна уміє...
блокуючи сигнал мобільного зв'язку
перекриваючи хвилі короткі і довгі
радіо і телебачення
спалюючи газети
писані і не писані правила
Вгору!
не боячись що повертатись доведеться
на згарище... вгору
танцювати на молодому місяці наші божевільні танці
сплітати сонячні промені і гойдатись на них як у дитинстві
до легкого запаморочення до повної невагомості
Дивись як легко стрибати від зірки до зірки
здувати з них золотий пил
який налипає на небо і утворює нові зірки
Спробуй наздожени!
я сміючись дивлюсь як ти невпевнено і трохи незграбно переступаєш
Так ти мене ніколи не наздоженеш!
я заливаюсь сміхом
на мить втрачаю рівновагу і падаю
ти за мною
Летимо!
вниз... до блакитної клітки... кінець польоту...
я розсипаюсь цвітом на згарищі нашого світу
так добре....
Але ти збираєш мене до купи
знов свариш за безвідповідальність і нерозсудливість
одразу хапаєшся за інструменти і лагодиш свій дах...
Відчиняти твої двері завжди важко
навряд мені вистачить сили зробити це ще раз....
20
© Copyright: Творча Натура, 2009
Свидетельство о публикации №109041304003
Свидетельство о публикации №109041304003
Рецензии
Заворожена. У цьому знов багато знайомих відчуттів і думок... Що про них іще казати - лише повторюватись.
Зверни увагу на слова "вверх" (українською ліпше "вгору/угору") та "боячись" (якщо не помиляюсь, правильно "боючись").
Раділа на протязя всього твору, а кінець просто шарахнув... Хочеться іншого. Але так дуже виразно... і чимось схоже на правду.
Як важко відкривати двері... Я прямую до твоїх.
На півшляху зупиняюсь у нерішучості, але переступаю через свій острах і невпевненість і крокую далі.
За рогом, неподалік від жаданих дверей стоїть галаслива купа дівчат і юнаків... Не встигнувши потрапитив їх поле зору, стрімко відступаю. Острах бере своє.
Роблю вигляд, що насолоджуюсь теплим ранньоосіннім вечором. Обличчя палає, серце калатає...
Повертаюсь у напрямку власної оселі з дурним почуттям сорому, але й ці двері відкрити важко...
Як же так?! Чи я з глузду зовсім з'їхала? Чому я не пішла далі? Господи, як давно я тебе не бачила... Я відчуваю голод, голод по тобі...
Дихаю глибоко й важко, намагаючись з вуглекислим газом здихатись і цього смішного до сорому остраху.
Я не можу залишитись без тебе. А тобі ще важче відкрити мої двері...
Неймовірним зусиллям несу своє тіло до твоїх дверей, оминаючи ту зловісну купку, яка проводжає мене зацікавленим поглядом...
Ось вони, товї двері...
Швидко піднімаю руку і стукаю, ледь стримуючи зрадливе тремтіння...
Двері відчиняються...
А далі...
Далі лише вир несамовитого щастя...
Хіба так ставляться до друга?
П.С. Знов після тебе пишеться саме. Ледве встигаю клавіши натискати...
Юлия Эбервейн Захарченко 11.05.2009 00:37 • Заявить о нарушении
Зверни увагу на слова "вверх" (українською ліпше "вгору/угору") та "боячись" (якщо не помиляюсь, правильно "боючись").
Раділа на протязя всього твору, а кінець просто шарахнув... Хочеться іншого. Але так дуже виразно... і чимось схоже на правду.
Як важко відкривати двері... Я прямую до твоїх.
На півшляху зупиняюсь у нерішучості, але переступаю через свій острах і невпевненість і крокую далі.
За рогом, неподалік від жаданих дверей стоїть галаслива купа дівчат і юнаків... Не встигнувши потрапитив їх поле зору, стрімко відступаю. Острах бере своє.
Роблю вигляд, що насолоджуюсь теплим ранньоосіннім вечором. Обличчя палає, серце калатає...
Повертаюсь у напрямку власної оселі з дурним почуттям сорому, але й ці двері відкрити важко...
Як же так?! Чи я з глузду зовсім з'їхала? Чому я не пішла далі? Господи, як давно я тебе не бачила... Я відчуваю голод, голод по тобі...
Дихаю глибоко й важко, намагаючись з вуглекислим газом здихатись і цього смішного до сорому остраху.
Я не можу залишитись без тебе. А тобі ще важче відкрити мої двері...
Неймовірним зусиллям несу своє тіло до твоїх дверей, оминаючи ту зловісну купку, яка проводжає мене зацікавленим поглядом...
Ось вони, товї двері...
Швидко піднімаю руку і стукаю, ледь стримуючи зрадливе тремтіння...
Двері відчиняються...
А далі...
Далі лише вир несамовитого щастя...
Хіба так ставляться до друга?
П.С. Знов після тебе пишеться саме. Ледве встигаю клавіши натискати...
Юлия Эбервейн Захарченко 11.05.2009 00:37 • Заявить о нарушении
ти як завжди мене радуєш)))) не знаю чому всім не подобається вверх.... але я виправила... нехай)))) а от боючись - це навряд... та все-одно дякую....
у тебе гарно виходить... дуже.....
мені страшенно приємно що я трохи до цього причетна....)))
люблю, целую, Пух))))
Творча Натура 11.05.2009 18:11 Заявить о нарушении
у тебе гарно виходить... дуже.....
мені страшенно приємно що я трохи до цього причетна....)))
люблю, целую, Пух))))
Творча Натура 11.05.2009 18:11 Заявить о нарушении
Як це "трохи"? Ти ДУЖЕ причетна:) Хоча саме ця історія - просто витягнута з пам'яті та вербалізована в коменті тобі. Колись була думка написати про це, але чомусь не писала. Ти вже традиційно надихаєш.
Я не забуду, що саме ТИ понукала мене знов писати українською. Скільки років це була тільки мова з телеекранів та документів... Сім років творчості без мови моєї держави... Натомість була англійська... Зараз навпаки, англійською рідко думається, а не пишеться зовсім. Узагалі, з цими мовами плутанина. У розмовах з подругою мішаються 4 мови (зрідка - 5, коли латин у голову лізе, хоч мало що пам'ятаю), а з іншими іноді буває тяжко підібрати слова в межах однієї мови...
Юлия Эбервейн Захарченко 11.05.2009 18:46 Заявить о нарушении
Я не забуду, що саме ТИ понукала мене знов писати українською. Скільки років це була тільки мова з телеекранів та документів... Сім років творчості без мови моєї держави... Натомість була англійська... Зараз навпаки, англійською рідко думається, а не пишеться зовсім. Узагалі, з цими мовами плутанина. У розмовах з подругою мішаються 4 мови (зрідка - 5, коли латин у голову лізе, хоч мало що пам'ятаю), а з іншими іноді буває тяжко підібрати слова в межах однієї мови...
Юлия Эбервейн Захарченко 11.05.2009 18:46 Заявить о нарушении
яка я корисна для українського суспільства)))) а якщо серйозно то мені справді приємно.... а ти взагалі умнічка)))) стільки мов знати це дуже добре....
Творча Натура 12.05.2009 09:53 Заявить о нарушении
Творча Натура 12.05.2009 09:53 Заявить о нарушении
Це дуже незручно. Мало того, що не розуміють і доводиться підшукувати слова (буває навіть, що у голові перекладаю з нім. на англ., потім на укр., а потім на рос.), так іще вважають, що я просто хизуюся.
І це не багато мов. Стандартно.
І взагалі. Чекаю твоїх нових творів!
Юлия Эбервейн Захарченко 12.05.2009 18:29 Заявить о нарушении
І це не багато мов. Стандартно.
І взагалі. Чекаю твоїх нових творів!
Юлия Эбервейн Захарченко 12.05.2009 18:29 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.