Єдиний друг - уявний Бог...
А далі -
Пси врешті-решт помирають,
Дотягуючи хребти,
Майже четвертовані шматками криги,
До нелогічного фіналу.
А їх було багато,
Як спогадів!..
А десь, можливо, день.
А десь, можливо, друзі...
В обох нерухаються вуха,
І невідомо,
Хто чиє почує скавуління.
І все ж від ворогів
Вони тікатимуть разом,
По черзі ховаючи свою четвертовану
душу
Один в іншого
За пазухою.
2002
Бути вiрним
© Copyright: Александр Васильевич Бойко, 2009
Свидетельство о публикации №109041002258
Свидетельство о публикации №109041002258
Рецензии
дуже лаконічний відгук, Єлизавето.
дякую!
Александр Васильевич Бойко 12.03.2010 17:29 Заявить о нарушении
дякую!
Александр Васильевич Бойко 12.03.2010 17:29 Заявить о нарушении