Вариации на тему Цезарь - укр

Варіації на тему “Цезар”.
 (За романом Т.Уайлдера “Мартовские иды”)

В житті людини не вбачаю ніякого змісту
хоча б тому, що Всесвіту воно байдуже.
Я звоював Галлію, але не зупинив конкісту.
Нині воюю германців і пишу листа тобі, друже.
Мої легіони шаленіють, коли чують про перемир’я.
Були б у них зябри,  -  я б відрядив їх на Атлантиду.
Зараз ми лаштуємо табори на межі нагір’я, 
очікуючи удару з долини. А я відчуваю огиду
до себе, згадуючи, як нікчемно вагався
перед тим, як прийти тобі на допомогу,
коли галли кричали тобі “здавайся”, а ти не здався
і втратив чверть тіла. А я втратив змогу
відчути той самий зміст свого існування.
Пам’ятаєш, того разу я писав тобі, що кохання
до жінки, з якою так несподівано одружився,
переносить мене в дитинство, і я забуваю про себе,
вражений її тілом  і посмішкою. Знай, я помилився.
Жінка ще холодніша, ніж Всесвіт. Їй навіть не треба
мого тіла, коли воно десь на півночі мерзне в наметі,
тоді як Всесвіт і тут зирить на нього зірками.
Я писав їй кожного дня, а вона знайшла собі у поеті
товмача, що товмачив їй все, що було між  рядками
моїх опусів. Нині я листуюся з нею
виключно віршами, в яких детально описую ночі,
проведені з полонянками, і її Орфея
прошу оцінити поетику, але він не хоче
правити рими дилетанту, що править Римом.
Гадаю, хіть до жінок вже не псує його творчу сталість.
Я пишаюся цим вчинком. Переможені не стають злими,
коли ти їхню силу і слабощі відчув через жалість
до них і до себе. І Всесвіт гігантським монстром
трохи посунувся. А, може, мені так здається.
Я пишу листа тобі, друже. Намагаюся жити просто.
Все минає, як ніч оця. І ніщо не минеться.
Вже світає. Кахикає вартовий на вежі.
Пам’ятаєш, як прозорим осіннім ранком, йдучи до школи,
ми побачили на стежині свіжі сліди ведмежі?
Так, все було, мій друже, і не було ніколи.
               
                2000.