* * *
Це місто епохи до краплі всотало,
Мов пам’ятник, вибитий в димі й граніті.
... Край поля трава пахне кров’ю, потом,
Любов’ю, свободою, всім на світі…
І я вже не знаю, з якого дива
Живу на пекельнім оцім осонні
Де друзі, і біль, і вітри солоні,
І обрій, забути який неможливо…
03.08.08
м сто
© Copyright: Евген Солонина, 2009
Свидетельство о публикации №109040907420
Свидетельство о публикации №109040907420
Рецензии