Ми йдемо.
За крайнебом гелгочуть-гуркочуть вибухи,
пахне зрадою порох,
танцює пожежі шайтан.
Чорний дим – дух орди
чи війни одшумілої видиво
вже Чорнобиля спомин
по наших степах розпластав...
Ми йдемо.
Божевільні міста і райцентри позаду нас,
де юрба зчужиніла
гугнявить із шалом кривляк.
Наші кроки хапає,
травою заплутує заздрісно,
і спікається в камінь
спаскуджена рідна земля...
Ми йдемо.
Довгобуди, сміття, лісосмуги і квіти...
Десь чиновник хитрющий
полуду юрбі поправля...
Ми йдемо,
а несходжені версти судомлять у литках
і плекає надію
у грудях і грудках земля...
18.05.2004
Хода
© Copyright: Евген Солонина, 2009
Свидетельство о публикации №109040907295
Свидетельство о публикации №109040907295
Рецензии