Дай, нехай відчую тую ласку знову.
Ніби вікна й двері, я забитий словом.
Мокне-набрякає лобне місце втрати.
Я стою порожнім, наче крайня хата.
Ніби просто кроку певність сколесили,
ніби до кидання, крім каміння – сили.
Тане ночі крига на обличчі сніжнім,
мокне з нею серце доки стане ніжним.
Та не в ночвах мокне – на дощі білизна.
Теплі в неба сльози, бо небесні – в тризни.
Загорівся вітер і палає плаєм,
яв мій – то лоскоче, то переплітає.
Я мандрую вище поміж язиками
і мене не взяти голими руками.
Та мене на слово некоштовне стати,
тож нехай почує і здригнеться фатум
блискавкою, громом у сріблястім ситі.
Вийду з тризму* тремно, щоб заголосити,
щоби врешті вчулось.
– Янголи з мечами,
як вас бракувало, як втрачалось маму!!!
8 Квітня 2009
*тризм, -у, ч. Судомне стиснення щелеп
Нехай вiдчую
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109040806822
Свидетельство о публикации №109040806822
Рецензии
Юрію, кожне Вашу фразу можна розділити на декілька віршів і вони, вже привернуть до себе увагу. Та, коли такі думки та образи в одному вірші, це, вибух ємоцій!!!! Надзвичайно!!!! Я у захваті!!!
З повагою, сердечно,
Таня
Татьяна Левицкая 11.04.2009 13:08 • Заявить о нарушении
З повагою, сердечно,
Таня
Татьяна Левицкая 11.04.2009 13:08 • Заявить о нарушении
Дякую Таню,
Це ще не кінцевий варіант, але основа є.
З весною,
Л.Ю. :)
P.S.
На днях загляну на вашу сторінку, я вже раз перечитав вашого останнього вірша, але не було часу на аналіз...
Юрий Лазирко 12.04.2009 08:00 Заявить о нарушении
Це ще не кінцевий варіант, але основа є.
З весною,
Л.Ю. :)
P.S.
На днях загляну на вашу сторінку, я вже раз перечитав вашого останнього вірша, але не було часу на аналіз...
Юрий Лазирко 12.04.2009 08:00 Заявить о нарушении