Болючі спогади, як ланцюги,
Іще тягну ярмом поза спиною...
Та хай їм грець! Бодай би казани
Вони тримали в пеклі зі смолою!
До щастя линуть всі мої думки,
Але вони, як коні норовисті,
Або стають відразу на дибки,
Чи навпаки і зовсім ані з місця.
Нехай сліди холодних кайданів
Лягли сріблястим інеєм на скронях,
А щастя, дяка Богу, і тобі,
Мені вдалось знайти в твоїх долонях.
Болюч спогади як ланцюги
© Copyright: Катя Андриенко, 2009
Свидетельство о публикации №109040700276
Свидетельство о публикации №109040700276
Рецензии