Не питай

Не питай, чому очі мої невеселі
Як захочеш  вернути з далеких доріг,
А куди повертати, як різні оселі
Роз’єднали  на частки єдиний поріг.

Де усмішка твоя,  де кохання  і ласка,
Що будили  мене серед ночі у сні   
Я доросла така, але хочеться казки
То нехай запалають казкові вогні

Спалахнуть  феєрверком  вогні  світанкові
Залоскоче тремтливо росою  між  вій
Квітку щастя на китицях ніжних бузкових
Відшукаю і радісно видихну  -  мій.

А коли у полях затріпоче рум’янок
Я на тих пелюстках слід кохання знайду
Бачиш знову цвіте, відтепер не зів’яне
Може я ще дорогу до тебе знайду.

Як багато стежок, як втомилися ноги
І у казці багато чарівних доріг
Але буду іти і молитися богу,
Щоби серце  твоє він для мене зберіг.

Щоб  воно своїм рівним і впевненим стуком
Надавало натхнення в нелегкій ході
Через ті  чагарі, що зростила розлука
Я пройду і скажу:  - То запрошуй у дім…

06.04.09