Р дна Земля

Рідне земле моя, ніколи не розуміли вони тебе.
В світлі дні затемняли нам очі,
Повсідались нам на плечі, здираючи шкіру,
Останні шматки весняного неба забирали
І рідним голосом брата навіки зникали ворота.

 Рідне Земле Моя, були у нас і хвилі сумні,
Що тягли нас за серце, рідну пісню загортали.
Немає пам'яті, та жалю навіки не вистачить їм.
Вони приховують справжнє іншою посмішкою
Набридло стирати наші дороги, але знають - тече досі наша кров. 

Вони ще досі шукають наші поля, зачароване море у саду.
Вони ще досі тут, брате мій, шкоду шукаєш,
Кричить душа і плаче, пам'ять то наша не пробаче
Сина свого рідного, брата старого більше не віддасть.
Не змушуйте їх кричати, з забутих днів повертатись.

Немає добра, Рідна Земле моя.. немає сили нашої славетної.
Хробаки залишились, ті що за шматок паперу забули тебе.
Немає нікого, навіть кажуть, що і ти пропала..
Вони не бачили страждання твої, та і пісні ніколи не чули.
Рідне слово хочуть забрати, не належить воно їм, хранителям ворогів.

Хоч вільною ти вже стала, одна ти, однесенька, Рідна моя.
Спокою нам немає, і кажуть, що не буде слави.
Вони Вірили! Справжню землю шанували.. та діти,
Діти їх все же позабували, або і дітей нема.. Сини повмирали,
Заховалися під болотами вищого класу, сорому місця не хватило.

Іноді ми бачимо світло на небі, так воно є!
На твоєму небі, Рідна моя, сльози по очах, надія вже не та.
Почуй слова наші рідні, вернись ти до нас, Мати наша,
Вернись, і верни собою правдиву та рідну Віру,
Зміни наше майбутнє, не дай лихом зачинити ті ворота.