НАВiЧНО

За що я ненавиджу небо?
Чого не рахую зірок?
Бо хочу забути про тебе,
За кроком долаючи крок.

Як бачу під хмарами смугу,
То застигаю на мить.
Тоді відчуваю тугу,
І серце моє щемить.

Як серед ясної днини
Чую, – знову летить, –
Сльози не знають зупину,
І тіло моє тремтить.

Давлять жалі про тебе,
Думки, як давно колись,
Літак твій посеред неба,
Мов дивна іскра повис.

Я прикипіла на місці.
Поруч притихла Осінь.
Ти ж обіцяв на місяць!
А полетів – назовсім…


Рецензии
Ох, как грустно...
Поруч притихла Осiнь - вот эта строчка почему то сильнее всего задела...

Яна Саецкая   12.04.2009 18:57     Заявить о нарушении
..жаль, но в этом случае даже Осень бессильна...

Спасибо,Яночка,за отзывы. От тебя веет светом =))

Дэ Лидия   12.04.2009 20:03   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.