Я дечого в житті не розумію:
Чому в очах моїх горить вогонь,
Чому так часто і нестримно мрію,
І сліз сліди висушую з долонь.
Чому щоб жити - треба бути сильним,
А щоб любити - мабуть, і дурним,
Чому я іноді зовсім безсильна,
І світ здається нескінченно злим.
У часі, в просторі, в думках прозорих
Я не знаходжу відповідей тінь,
Я не люблю безмежні коридори,
І некеровану свою підступну лінь.
І я живу - а світ не розумію...
Можливо, просто не така, як він,
Хоч іноді чомусь йому й радію,
Частіше ж я кляну безмовність стін...
І в тих очах, які навпроти сяють,
Ховається брехня з останніх сил.
Нічого в цьому світі я не знаю,
Лиш розумію, що не маю крил...
Не розумiю
© Copyright: Таня Кириленко, 2009
Свидетельство о публикации №109040303000
Свидетельство о публикации №109040303000
Рецензии