У син небо очi задивились

Иван Дорош
У синє небо очі задивились,
В безмежну вічність думки подались,
Чи може там шалені заблудились,
А може з хмарами весняними злились.

Зірок у небі так багато,
Немов в степах духм’яної роси.
Та тільки я не можу передати
Таємної і вічної краси.

Порошить доля скроні срібним пилом,
Напевно десь до мене йде зима.
Мої літа легеньким сизим димом,
Господь тихесенько до неба підніма.


© Copyright: Иван Дорош, 2009
Свидетельство о публикации №109040102645
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Иван Дорош
Рецензии
Написать рецензию
ЧУДОВО!
Дуже сподобався вірш.
Радію з того, що потрапила на Вашу сторінку, Іване.

Хай щастить!
З повагою, Надія.

Надежда Рубинская   05.03.2016 19:42   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Дякую! Таке життя. Пливуть літа мов білі хмари.

Иван Дорош   05.03.2016 23:54   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Иван Дорош