Щ

Щебет щезнувшого щастя
Ще зчавлює щелепами буденність
Що зголосилася мріяти
лише про загальнолюдське
Конає в муках людини,
яка приходить до тями у могилі
в розпачі черв’яка, якого
розрізали навпіл і
який знає, що з нього не виросте
друга половина

І стає ясно, що дощ –
лише мріяння про Ніагару,
лише відгомін Північного сяйва
у серці африканця,
а отже – нічого


Рецензии