Ода болю

Біль, що приходить нізвідки
                і щезає нікуди
Що оселяється у всіх куточках
                твого тіла
Не скаже тобі причину розпачу
І не порадить шлях виходу
Але той біль яскраво висловить
Твоє ставлення до життя
                до людей, до справи
Навіть до болю

Коли всередині щось співає –
Не співає – кричить і пече,
Люди ще називають це розпачем, -
Тоді стає зрозумілою суть
Іншої людини, і все, що
Вона робить – зводиться
                до болю

Скільки в тебе душі –
Настільки вона може тремтіти
І виспівати себе у очах
твоїх... (близьких) – у сльозах твоїх очей
Крізь шматочки крові
На сокирі інквізитора
Крізь останні звуки ржання
                зраненого коня
Крізь майбутній біль
                ненародженої дитини

Стогони перетворяться на крики
І німо волатимуть
                твоїми думками
Недосяжні нічому, окрім болю
та хіба ще страху, що
приходить з розпачу.
З розпапчу безнадії