Засинає Україна;
Зашарівся день, і згас,
І у небо чорно-синє
Шлях Чумацький кличе нас.
Як спокусливо-невинні
Очі зоряних світів,
Наче мрії швидкоплинні
Зайнялись у висоті.
Лине думка-вередунка
У безмежну височінь,
Де сакральні візерунки
Мов до Істини ключі.
Непромовним словом серце
Відкриває небокрай,
І проллються, мов з відерця,
Зорепадом душі в Рай...
А у нас під небом тихо,
Лише листя шелестить -
То Земля тихенько диха,
Наче звір великий спить.
Жаба кумкає, брюхата,
А у лісі за селом
Кум кумасі криє хату,
Щоб кохати де було.
І лунає до світанку
Тихий диво-передзвін,
Наче дівчина-циганка
Нам віщує долю він.
Сни прозоро-нетутешні
Навіва чаклунка-ніч,
І пливуть чуття сердешні
Морем щастя навсібіч.
Ноктюрн
© Copyright: Тарас Дудник, 2009
Свидетельство о публикации №109033002873
Свидетельство о публикации №109033002873
Рецензии