Як давно було це...Як тоді зітхала...
Пройшло десять років, ніби й один день.
Я тебе зустріла, щиро покохала,
В серці вигравали тисячі пісень.
Лагідний та ніжний, як тебе забудеш.
Погляд твій бентежив все моє єство.
І хоч розуміла, що моїм не будеш,
У душі буяло в мене торжество.
Кожен день тремтіла, дивлячись на тебе,
Кожная хвилина щастям проросла.
Все молила в Бога, глянувши на небо,
Щоб ця мить побачень вічністю була.
Я все милувалась вродою твоєю,
Не могла відвести погляду з очей,
Що дивились мило й ласкою своєю
Чарували й снились в мареві ночей.
Голос твій приємний буду пам’ятати,
Я його впізнала б з мільйон голосів.
Коли його чула – хотілось співати.
Тепер лише смуток на душі осів.
Тіло пам’ятає твої сильні руки,
Ніжний дотик пальців, теплоту і щем.
То воно горіло з сорому і муки,
То було мов вмите проливним дощем.
3. 2006р.
Як давно було це...
© Copyright: Любовь Левицкая, 2009
Свидетельство о публикации №109032604186
Свидетельство о публикации №109032604186
Рецензии