Молчи. Евгений Плужник
Озноб души, садов унылых сталь…
Лихая страсть неистовым приказом
Велела нам расстаться навсегда.
Сходи с ума от разочарованья.
Хотя зачем?! Пустая трата сил!
Мы зря сердца измучили страданьем,
Напрасно губ разъединили пыл.
Душа моя! Скитаюсь одиноко,
В объятьях грез несбыточных почив.
Где образ твой, прекрасный и далекий,
Где голос твой?..
Молчи, молчи, молчи!
* * *
Мовчи! Я знаю. За всіма словами –
Холодний смерк, спустошені сади…
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розділяючи назавсігди!
Шалій, шалій, від розпачу сп`янілий!..
Що розпач той?! Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили.
…Як роз`єднали рано ми вуста
О друже мій! Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій…
Мовчи. Мовчи. Мовчи.
Свидетельство о публикации №109032507602