Де ви, смiшливi роки того щастя?
Юності очі, сповнені сонцем.
Тут я росла, неслухняна дитина,
Тут перше кохання жило за віконцем.
Тут відчинив мені двері в майбутнє
Світ поетичної рідної мови,
Тут проминули роки незабутні:
Роки дитинства та успіхи школи.
Тут мій дідусь почиває в могилі,
Тут ще жива моя бідна бабуся,
Певно самотня… простіть мені, милі…
Може колись, я до вас повернуся.
Годі про смуток, краще згадаю,
Сонце яскраве уранці в дитинстві,
Ластівок гнізда, а ще пам"ятаю
Соняшників промінці золотисті.
Де все лишилось? Великдень преситий,
Різдвяні вечері, казки новорічні,
Чистий четвер, де ти з ночі помитий,
Форма школярська та вплетена стрічка.
Де ви, смішливі роки того щастя?
Куди ви так швидко могли промайнути?
Влітку канікули, сукні цвітасті…
Усе б віддала я, щоб вас повернути!
Свидетельство о публикации №109032505023
Приiзджав якось у рiдне село - та мене там добре пам'ятають.
Приємно було так що...
То й у мене такi точно почуття про цi роки.
А укриiнська мова - це виходить мова мого дитинства!
==================================== Солодка й радiсна!
Дякую тобi Оленко !!!
Геннадий Банников 27.10.2011 20:43 Заявить о нарушении
Алена Вершинина 28.10.2011 10:29 Заявить о нарушении