У котре намагаюсь віднайти
Ім’я тому чуттю, що мов примара
Спростовує думки і робить марним
Все те, задля чого існуєш ти.
Прискіпливо досліджую свою
Понівечену пристрастями душу,
Де те, що хочу я, тому, що мушу,
Протистоїть в запеклому бою.
Де кулями проносяться думки,
Де, вражені, здригнулись ідеали,
А труп моральності давно склювали
Пожадливі до падалі круки.
Я здалеку спостерігаю бій,
Знесилений втрутитися до нього,
На кшталт стовпа застигши соляного,
Незрозумілий самому собі...
Без назви
© Copyright: Виталий Доценко, 2009
Свидетельство о публикации №109032400807
Свидетельство о публикации №109032400807
Рецензии