«Моє руденьке левеня»
Моє руденьке левеня,
це диво, що є ти у світі.
Чи душі в нас переповиті,
одна за іншу, навмання?
Моє руденьке левеня —
це почуття несамовиті,
це спалах радості щомиті,
ти відчуваєш все, як я.
Моє руденьке левеня,
як добре ти мене цінуєш!
Це заборонене знання
мені як взимку сніг даруєш,
так, наче то — не скарб, а грім,
повітря, сповнене озону.
І всі страхи та забобони
враз відлітають, наче дим.
Моє руденьке левеня,
яким це дивом ми зустрілись?
Для нас це мимовільна милість
без звернення чи подання.
Хіба ж такі — непересічні —
не мали ми знайти момент,—
бодай у квітні, а не в січні
зробити власним
Happy end…
___
Вночі, між другою та четвертою годиною, 22 березня 2009 р.
Мойе руденьке левеня
© Copyright: Алексей Костромин, 2009
Свидетельство о публикации №109032300602
Свидетельство о публикации №109032300602
Рецензии