Німе прохання
З очей у вічі
Сором’язливо
Перетіка,
Хоча у серці
Клекоче відчай.
Волає серце
І не змовка.
Хоч зводить розум
В єдине душі —
Та відмовляє
Єднанню тіл,
Слова відверті
Нещадно глушить,
Не випускає
На волю спів.
Замовкни, глузде,
Облиш роботу!
Свій кровообіг,
Серцю, спиняй!
Аби лунала
Каприсом плоті
Спинного мозку
Пружна струна.
Каприс
© Copyright: Виталий Доценко, 2009
Свидетельство о публикации №109032205743
Свидетельство о публикации №109032205743
Рецензии