Коли я помер — чи то з п’яну, чи здуру —
Заледве спинився серцевий насос,
Мене в восковій відтворили фігурі
Й поставили в камері пані Тюссо.
Та трапилась помилка прикра достоту:
Чи з п’яну, чи, знов таки, здуру вони
В музей віднесли натуральну істоту —
Натомість похований був мій двійник.
Коли ж я від смерті оклигав до тями,
То був ошелешений станом своїм:
Довкола самі мовчазні істукани —
І якось незручно лишатись живим.
Не знаю, чи часу минуло багато —
Нарешті відкрили паноптикум цей.
Мені пощастило пролізти у натовп
І разом із ним залишити музей...
Здавалося б, добре скінчилась пригода,
Однак все частіше здається мені,
Що я серед справді живого народу —
Не я, а лише мій восковий двійник.
Пригода
© Copyright: Виталий Доценко, 2009
Свидетельство о публикации №109032205641
Свидетельство о публикации №109032205641
Рецензии
Да... внутренне очень похоже. И завидую твоему украинскому... Мне трудно. Есть несколько на Поезія та авторська пісня України. Посмотри, пожалуйста:
http://poezia.org/ua/id/18342/personnels
http://poezia.org/ua/id/17246/personnels
http://poezia.org/ua/id/17206/personnels
Ира Арт 08.06.2010 23:28 • Заявить о нарушении
http://poezia.org/ua/id/18342/personnels
http://poezia.org/ua/id/17246/personnels
http://poezia.org/ua/id/17206/personnels
Ира Арт 08.06.2010 23:28 • Заявить о нарушении