Пронизливий, стрімкий останній погляд
І вправного різця останній вищерб —
І виникає дивовижна постать,
Що інших всіх довершеніш і вище.
Мов брила здичавілості і люті
Утратила при творенні все зайве
В реліктовій оголенності суті,
Що в ній довіку є і буде завжди.
Вона мов сфінкс веде ранковий зачин,
Проте не всяк минаючий повз неї
Той зачин чує і ту постать бачить
В захопленні постійною борнею.
Та й далі йде — ні пілігрим, ні бюргер —
Блукає від оселі до оселі.
А цей одвічний витвір деміурга —
Лише волання спраглого в пустелі.
Народження думки
© Copyright: Виталий Доценко, 2009
Свидетельство о публикации №109032205507
Свидетельство о публикации №109032205507
Рецензии