Непомітно в житті ти з’явився.
Саме так ти, напевне, і зник.
У минулому ти розчинився
Крізь мій стогін гучний і крик.
Ти благав моє сердце забути
Ті хвилини, що дарував.
А я, навіть, не можу чути
Ті благання...Чи ти не знав,
Що ти перший навчив кохати
І коханою бути також...
Тепер серце саджаєш в грати,
У минуле, де завжди дощ.
Непом тно
© Copyright: Дарья Чумейка, 2009
Свидетельство о публикации №109032100623
Свидетельство о публикации №109032100623
Рецензии