Примарний подих смерті нам дихає в потилицю
І часу виправляти помилки вже нема
Кульгавою ходою спираючись на милиці
Мы йдем до эшафоту, життя - це є тюрма.
За все що ми накоїли часами многолітніми
Ми каємось невчасно так, згадавши про кінець
Ми не цінили часу коли були малолітніми
Тепер його не повернеш, настав життя вінець.
Ми в радощах і заздрощах палили свої миті
Багато зла накоіли, добра лишили теж
І раптом ми прокинулись в розбитому кориті
А думали відміряно часу на все без меж.
І думаєм що прожите життя було не зовсім так
Як нам померлі пращури залишили наказ
Ми б в доброчинних подвигах відчули насолоди смак
І хоч би дав господь іще попробувати раз
Марно прожите життя
© Copyright: Андрей Баратынский, 2009
Свидетельство о публикации №109032002726
Свидетельство о публикации №109032002726
Рецензии