В долонях у твоїх, я хочу заховатись
Зігріїш ти мене і захистиш,
А потім, на світанку,
Випустиш на волю,як завжди.
А я, я полечу і не спіймаєш,
Хоч і бажаю чути голос здалечі:
- Гей, пташко, не покидай мене!
...Зажди...
Та голосу немає, лиш вітер щось в дніпрових хвилях
Шепоче тихо і незрозуміло.
В очах, мов за вікном
Похмуро і дощі.
Бажаю інколи сказати:
- Привіт! Ну як ти? Як життя?
А потім, у останню мить
Лякаюсь, засинаю, забуваю.
Гуляючи по місту, вдивляюся у пересічний люд...
Здається ніби поряд ходиш ти.
Але це все лише мої фантазії й думки,
Хоча для мне стали хвилюючі вони.
Я певна, що про мне пам'ятаєш.
Тобі не вистачить зусиль, щоб викреслити все.
Та я не повернусь,бо ти, нажаль, не в силах біьш гукати.
А хочби і гукав, запізно щось міняти...
Пташка
© Copyright: Елена Дубинчук, 2009
Свидетельство о публикации №109031903506
Свидетельство о публикации №109031903506
Рецензии