Погляд з минулого в майбутн

               



                Над сонним степом сяє Шлях Чумацький,
                Притихла річка, навіть не шумить,
                Лиш де-не-де, на хуторах козацьких,
                У білій хаті вогник пломенить.
                То мати заколисує дитинку,
                Їй казку про минуле проспіває,
                А десь тихенько чути скрипку,
                Що з серця тугу з смутком вириває.
                Природа спить, щоб сили набиратись,
                Щоб став яскравим святом новій день,
                Щоб коси трав могли в росі вмиватись,
                А жайворон співав своїх пісень.
                О, Слобожанщина! Твої степи роздолі,
                Твоя історія, як дикий кінь стрімкий,
                І над чолом твоїм, задумливим, суворим
                Уже нависла тінь нових віків...
                Тебе чекають грози і розруха,
                Мор, голод, страх і жахи всі війни,
                Та не вмирає в людях сила духу,
                І піднімаються на бій твої сини.
                Нескорені ворожою ордою,
                В огні і ранах ось вони стоять,
                Хто землю рідну закривав собою,
                Хто нищив злу ворожу рать.
                Хто бив і турка, й ляха, і француза,
                Хто йшов на герць з фашизмом за життя,
                Хто не ховавсь від кулі боягузом,
                Хоч знав, що вже не буде вороття.
                Згадаймо їх, ті сотні безіменних,
                Що сплять десь у далекій чужині,
                Лиш час їх знає точно поіменно.
                І гірко на душі стає мені...
                Сумую й плачу я з тобою, рідна земле,
                Сміюсь, щаслива я з тобою, милий край,
                Бо ти живеш і дишеш не даремно,
                Радій, міцній і в мирі розквітай!