з гнувся навп л аркуш ноч...
хвилини скапують у груди
під вогким місяцем тріпочуть
двобокі зорі наче люди
все глибше пропростають руки
у стомлені сніги пустелі
і міражем спливають букви
на рококошних капітелях
по колу годинника кроки
із часом я віч-на-віч
у мене примерзли стопи
до неба на цілу ніч
стоючи за межею століть
пізнавши цілу епоху
так складно пізнати мить
світанок не випє втому
і страшно мені між ночей
дивитися в очі тому
у кого немає очей........
Свидетельство о публикации №109031403095