Побачив - серце зупинилось,
навколо мертва тишина,
і жаром груди опікало,
пропали люди – лиш…Вона.
Вона – красива, молода,
і повінь у старій душі,
о, Боже, дай надію,
кохання просинається
в мені.
Воно росло, тремтіло,
піднімалось,
як квітка ніжна по весні,
тянуло пелюстки до сонця
і сміялось,
своє тепло даруючи землі.
При зустрічі тремтіли руки
і горло пересохло - "до чортів!"
Хотів здаватись мудрим та
розумним,
та долю переграти не зумів.
Вона чарівно посміхнулась,
як вміла - кінчиками губ,
сказати щось хотіла
...відвернулась,
щоб не помітив серця стук.
Прошепотіла з - під повік:
"Це вже було у моєму житті...
залишимось друзями ми навік,
пробач, не вірю я тобі."
2009
Побачив-серце зупинилось...
© Copyright: Сергей Сороневич, 2009
Свидетельство о публикации №109031402920
Свидетельство о публикации №109031402920
Рецензии