Золотоволоска

Я довго жив, ходив – блукав і я не знав, що я – лиш тільки половина,
Що десь є та, лише одна, мій милий друг, моє життя , любов моя.
Настав той день, завмер мій пульс, спинився час, секунда стала як година,
Розкрилось небо, вдарив грім, я зрозумів, що це Вона, що цілий я.

Пр –в.

А ти моя Золотоволоска!
Я потонув в твоїх долонях, твої руки, твої очі – дві зорі!
Ти – мій вогонь, мій водоспад, моя гроза,
 мій прохолодний чистий дощик.
Ми будем разом, будем разом, будем разом
З тобою назавжди!

Лиш ти і я, один дует, одне життя без перехресть, одна стежина,
Таких як ти у всьому світі, на Землі й поза Землею не знайти.
Дала любов, зігріла душу, вмила ноги, ще й подарувала сина,
Багато дав мені Господь, і це «багато» лиш в одному слові – ти!

Пр – в.

А ти моя Золотоволоска!
Я потонув в твоїх долонях, твої руки, твої очі – дві зорі!
Ти – мій вогонь, мій водоспад, моя гроза,
 мій прохолодний чистий дощик.
Ми будем разом, будем разом, будем разом
З тобою назавжди!