Чому тримають нас в рамках,
повчають всі кому не лінь,
і це не можна, і то не так,
болюча тема - не перших поколінь.
Ми всі розумні, впевнені в собі,
крокуєм радісно до світлої мети,
і рідне з пам"яті стираєм,
чуже в домівку не пускаєм.
Озлобленні на всіх і вся
будуєм рідну Україну,
і не замітив як до дна
ми котимся по схилу.
Ви друзі милі,співвітчизники мої,
скажіть, будь-ласка, в чім біда?
та хоч в івриті, на латині,
Твори!!!
...як проситься душа.
А для поезії немає меж…
вона красива, вільна - наче птах!,
злітає, падає, вмирає теж,
щоб відродитись в наших снах.
18.01.2009
А для поезii нема меж
© Copyright: Сергей Сороневич, 2009
Свидетельство о публикации №109031102349
Свидетельство о публикации №109031102349
Рецензии