Сiрко

Був Сірко собі сіренький,
Він попоїсти любив гарненько,
Діла, як став, старий, він не робив,
За це життя у лісі заробив!

Зустрів вовка у лісі темнім,
А вовк той, як огірок зелений,
І не від того що рум'яний,
І не від того що листя бачить він багряне.

А від того, ЩО ГОЛОДУЄ,
Вже понад рік він нічого не куштує.
І вовк з Сірком здружився,
Розказав він про свою біду.

А дід на бабі оженився,
Вони поїхали косити сіно на білом дню,
- А вовк і каже тут Сіркові,
Сірко, а знаєш що зроби,
Давай я украду дитину,
А ти її назад верни.
Так і зробили  друзі вірні,
Сірко тим славу заслужив,
В добрі і злагоді в господі
у діда й баби він зажив.

А вовк тим часом до нього бігає,
То просить кістку, то борщу,
А в діда свадьба готувалась,
Сірко вовку сказав приходь,
Я з радістю тебе їдою пригощу.
Вовк на весіллі не здержався,
І пісню з всими заспівав,
А потім від Сірка втікав,
Від всих сховавшись попрощались
І в ліс зелений покутильгав.