Ностальгия. укр
Де ясне сонце, материнська пісня…
Де всі живі були ще і здорові,
Де хлібне поле, волошкові зорі…
Хотілось повернутись хоч на мить,
Щоб знову друзів там своїх зустріти,
Вишневий сад і пташок передзвін…
Все те, що нам здавалося простим.
Хотілось заглянути на хвилинку
До юності, що вітром пронеслась,
Присісти знов у рідної хатини,
Куди, з роками, поверталась я не раз.
Де на порозі рідної домівки,
Мене стрічали очі дорогі
І смак запеченої хлібної коринки,
І теплі руки, що в життя вели.
Минає літо…Осінь на порозі…
У небі клин останній журавля…
Стрімкий потік мої літа уносить,
В полон до себе ностальгія забира.
Свидетельство о публикации №109030600502